Вироки трійки УНКВС: двоє односельців з Фасови

3 серпня 1937 року трійка Управління НКВС по Київській області винесла смертні вироки двом жителям Фасови: Семену Силенку, 1875 року народження, і Гаврилу Стороженку, 1876 року. Обох розстріляли 7 серпня.^[1]

«Реабілітовані історією» подає їх двома окремими статтями, і в кожній та сама дата засідання і та сама дата страти.^[1]

Номера архівно-слідчої справи книга не дає, статті звинувачення не називає й жодної «організації» не згадує: формуляр таких полів просто не має. Тому питання, чи це була одна групова справа на двох односельців, чи два окремі провадження, зведені в один день, лишається відкритим.

Того самого дня та сама трійка засудила щонайменше одинадцятьох людей з Макарівського району: четверо з Королівки, решта з Маковища, Колонщини, Зурівки, Мотижина, Завалівки і наші двоє.^[1] Тобто збіг дати сам собою не свідчить про сільську справу - трійка розглядала район сеансами, і в один день через неї проходили люди, які одне одного могли ніколи не бачити. Те, що Силенко й Стороженко з одного села, робить спільну справу можливою, але не доведеною.

Майже через пʼять місяців, 28 грудня 1937 року, та сама трійка засудила до розстрілу десятьох, серед них ще двох жителів Фасови - Семена Кирпача, рахівника місцевого колгоспу, і Степана Якименка. Усіх десятьох страчено 4 січня 1938 року.^[1]

Двома днями раніше, 1 серпня 1937 року, трійка засудила до десяти років ще одну жительку Фасови - Ганну Василівну Стороженко, 1887 року народження.^[1] У всій макарівській частині книги це єдиний запис із цією датою, що радше вказує на друкарську помилку в даті, ніж на окреме засідання.

Обох страчених реабілітовано 1989 року.^[1]