Двоє народилися в Червоній Слободі, третій у ній жив

Рипинський Сава Пилипович народився 1880 року в селі Савлуки Малинського району Житомирської області, був малописьменний і жив у Червоній Слободі, де працював на місцевому спиртзаводі. Трійка при УНКВС по Київській області 28 грудня 1937 року засудила його до розстрілу. Вирок виконали 4 січня 1938 року; місце поховання невідоме.^[3]

У макарівському розділі другої книги «Реабілітованих історією» серед статей про людей із Червоної Слободи три вироки 1937 року, і Рипинський серед цих трьох єдиний, хто жив у самому селі. Двоє інших тут народилися, але жили в Ірпені й Фастові.^[3]

Гуральня в обласній газеті

8 вересня 1937 року «Пролетарська правда» надрукувала статтю «Уроки Макарова». Вона перелічує, звідки райпартком брав гроші поборами з різних організацій, і серед іншого називає «червонослобідську гуральню»: «на червонослобідській гуральні - 2.000 карбованців і т. д. і т. ін.»^[1] Газета пише «гуральня», том - «місцевий спиртзавод», і що це те саме підприємство, прямо не каже жоден із двох текстів.

Сільраду села ще 8 лютого 1936 року згадала районна газета «За соціалістичні темпи»: пишучи про збір готівки, поставила Червону Слободу поруч із Гавронщиною: «В деяких селах, як Гавронщина (голова сільради Захарчук), Червона Слобода (голова Петров), і досі не організували збору готівки».^[2] Імені голови замітка не дає, лише прізвище.

Машиніст із Фастова і робітник з Ірпеня

Філанчук Іван Тимофійович, 1899 року народження, уродженець Червоної Слободи з початковою освітою, жив у Фастові й працював машиністом на водоканалі № 4 залізничної станції Фастів. Трійка при УНКВС по Київській області засудила його 22 вересня 1937 року до 10 років позбавлення волі.^[3]

Гурнович Василь Тимофійович, 1885 року народження, теж уродженець села й теж із початковою освітою, жив в Ірпені й був робітником школи фабрично-заводського навчання; у дужках том уточнює - «торфу». Та сама трійка 19 жовтня 1937 року дала йому такий самий строк, 10 років позбавлення волі.^[3]

По батькові в обох Тимофійович, але прізвища різні, і родини жодна з двох статей не називає. Однакового по батькові й одного села народження для спорідненості замало.^[3]

Що було з ними після вироку, статті не кажуть. Обидві, як і стаття про Рипинського, закінчуються одним рядком: «Реабілітований у 1989 році».^[3]