Пʼятеро Сушків серед девʼяти імен
Про голод 1932-1933 років у Червоній Гірці пише «Національна книга памʼяті жертв Голодомору» по Київській області, на сторінці 526.[1] Про сам голод нарис починає з того, чого немає: «Ніяких документальних свідчень про голод у селі до наших днів не дійшло».[1] Далі він пояснює, на чому ця розповідь тримається: «Єдиним джерелом інформації є свідчення очівидців страшної трагедії. За їхніми свідченнями голод зібрав чимало жертв серед місцевого населення».[1] Скільки саме, нарис не рахує: замість числа в ньому стоїть «чимало».[1]
Хто згадав
Мартиролог села «укладено за свідченнями очевидців Савченко М. С., 1926 р.н.; Дробах П. Г., 1919 р.н., записаними у 2008 р. Сушко І. І., зав. сільським клубом».[1] Нарис пише, що з розповідей очевидців, які «всі в ту голодоморну пору були дітьми і мало що памʼятають», встановлено кілька прізвищ померлих від голоду.[1] При кожному імені в переліку стоїть лише рік народження, без дня смерті.
Девʼять імен
Ось усі, кого названо, у тому порядку, як надруковано:[1]
- Савченко Роман Кіндратович, 1884 року народження;
- Савченко Палажка Романівна, 1903;
- Ващенко Павло Макарович, 1900;
- Ващенко Катерина Макарівна, 1902;
- Сушко Кіндрат Іванович, 1887;
- Сушко Параска Карпівна, 1892;
- Сушко Опанас Кіндратович, 1913;
- Сушко Марія Кіндратівна, 1919;
- Сушко Іван Кіндратович, 1921.
Прізвищ лише три, і пʼятеро з девʼяти Сушки.[1] Троє молодших Сушків записані з по батькові Кіндратович і Кіндратівна, а старший у переліку Сушко звався Кіндратом Івановичем; Палажка Романівна стоїть одразу після Романа Кіндратовича, Катерина Макарівна після Павла Макаровича. Як ці люди були повʼязані між собою, мартиролог не пише, і про родини тут можна говорити лише з того, що видно в самих іменах.
Для пошуку. У географічному покажчику того самого тому (с. 1354) село записане одним словом: «Червоногірка - село Макарівського району 526».[1] Хто шукає червоногірських Савченків, Ващенків чи Сушків за покажчиком, має гортати саме на цю форму.