25 травня 1694 року: місто вигнало власницю й знищило папери
25 травня 1694 року населення Бишева з допомогою пʼятдесяти фастівських козаків на чолі з сотником Сліпим вигнало власницю міста Феофілу Тишкевич і знищило документи. Місто знову перейшло до козацьких володінь.[1] Тишкевич повернулася в час наступу Вільги. Того ж року нападів селян і козаків зазнали маєтки панів Лемеша, Недашковського і Матіяшевича-Копиці.
Під цим абзацом бюлетень посилається на чотири акти «Архива Юго-Западной России», частина 3, том II.[1] Самих актів ми не відкривали, тому за нами переказ, а не документ, - але переказ, який називає, куди по документ іти.
Що саме знищили. Панський інвентар і привілей - це папери про повинності: скільки днів панщини з двору, скільки чого з ланів, хто чий підданий. Поки книга ціла, її можна показати в суді й відновити порядок; коли її немає, доводити доводиться заново.
«Історія міст і сіл» описує ту саму подію під тим самим роком, тільки без числа й місяця, і додає до неї те, чого немає в бюлетені: імʼя сотника. У її викладі жителі, «закликавши на допомогу Федора Сліпого, сотника Семена Палія, вигнали з маєтку дружину К. Тишкевича і знищили всі документи на володіння».[2] Розходяться дві версії тільки в подробицях: бюлетень пише «Феофіла Тишкевич», том - «дружина К. Тишкевича», а імʼя сотника знає лише том. Це не суперечність, а різна повнота.
Чотири роки перед тим було те саме. У січні 1690 року фастівський полковник Семен Палій відрядив до Бишева сотника Зеленського з військом і вручив пернач на знак переходу містечка під владу правобережного козацтва; бишівські міщани повстали проти Тишкевича і під керівництвом козака Дзежа захопили замок і маєток.[2] Тобто 1694 рік - це другий раз, а не перший, і між двома разами власники встигли повернутися.
Як усе скінчилося, джерела кажуть по-різному, і жодне не переважує. Słownik пише, що 1689 року Францішек Ян Харленський, дійшовши повноліття, «за допомогою Семена Палія, полковника козацького, зумів визволити свій дідичний Бишів із володіння Кароля Тишкевича».[4] Похилевич дає розвʼязку зовсім неромантичну: боротьба Тишкевича з Харленськими скінчилася на користь Харленських «при помощи талеровъ, данныхъ Харленскими Хвастовскому полковнику, принявшему наконецъ ихъ сторону».[3] Тобто той самий Палій, чиї козаки виганяли власницю руками містечка, у третій версії просто перейшов на бік того, хто заплатив. Ми не обираємо між цими трьома розповідями: у кожної свій автор і свій кут зору, а спільного документа під ними немає.
Підстава в Тишкевичів була. Одна з дочок Щенсного Харленського була заміжня за Абрагамом Тишкевичем, і Тишкевичам належала з цих дібр чверть; скориставшись малолітством спадкоємця Францішка Яна Харленського, вони захопили містечко в лютому 1685 року.[4][2] Отже, за девʼять років, від 1685 до 1694, Бишів переходив із рук у руки щонайменше тричі, і щоразу мінялося, чиїми підданими були його жителі й скільки вони винні.