10 березня 1930 року: чотирнадцять вироків, і всі бишівські
10 березня 1930 року Трійка при Колегії ДПУ УСРР винесла вироки чотирнадцятьом людям. Усі чотирнадцять - бишівці.[1]
Це не збіг дати. Ми перечитали весь макарівський розділ «Реабілітованих історією» - шістсот тридцять дві статті про сто сорок чотири села - і людини з цією датою поза Бишевом у ньому немає жодної.[1] Тобто того дня Трійка розглядала не район, а одне село.
Шестеро з чотирнадцяти дістали розстріл: Захар Михайлович Закалюжний, 1912 року народження, і Яків Михайлович, 1906 року; Павло Федорович Коба, 1911 року; Василь Терентійович Матвієнко, 1906 року; Микола Павлович Радиненко; Йосип Якович Сторожук, 1896 року.[1] Решта дістали строки: Микита Іванович Головко (1896) - десять років, Федір Юхимович Шістка (1909) - десять, Пилип Данилович Кущ (1908) - пʼять, Степан Степанович Шульга (1911) - пʼять, Петро Юхимович Шістка (1898) - пʼять, Феодосій Юхимович Шістка (1904) - пʼять, Степан Михайлович Грищенко (1900) - три, Юхим Степанович Шістка (1871) - виселення за межі України на пʼять років. Усіх реабілітовано 1989 року.
Коли ці шість вироків виконано, довідник не каже. Дату страти він друкує окремо й тільки там, де її знає: при Євгені Банаху стоїть 14 листопада 1937 року, при Григорії Бондарі - 30 вересня 1938-го, при Павлові Лясковському - 2 жовтня 1938-го.[1] При жодному з бишівців 1930 року такої дати немає. 10 березня - це день, коли Трійка вирішила, а не день, коли шістьох не стало.
Заняття в усіх чотирнадцятьох одне: селянин-одноосібник.[1] Це й пояснює, чому день був саме такий. Навесні 1930 року в Бишеві вже стояла артіль «Радянське поле»: 229 господарств, 1033 гектари землі, 151 кінь, 109 голів великої рогатої худоби, ясла на пʼятдесят дітей і патронат на двадцятьох сиріт.[2] Одноосібник - це той, хто до неї не вступив.
Чотири вироки того дня припали на одне прізвище: Юхим Степанович Шістка 1871 року народження і Петро, Федір та Феодосій Юхимовичі. Старшого вислали за межі України, усіх трьох молодших засудили до таборів.[1] Родинного звʼязку довідник при цьому не називає - він дає прізвище, імʼя, по батькові й рік, і більше нічого. Це кандидат на родину, а не доведена родина; перевірити це можна за метричною книгою. Троє Сторожуків Яковичів проходять різними датами того самого року й наступного: Йосип дістав розстріл 10 березня, Трохим - 10 серпня 1930-го, Олексій сім років 29 травня 1931-го. Захар і Яків Михайловичі Закалюжні дістали розстріл одного дня, і про їхню спорідненість книга мовчить так само; третій Закалюжний, Михайло Трохимович 1871 року народження, дійде до 1938-го і буде висланий на пʼять років. Пʼятеро з чотирнадцяти народилися не в Бишеві, а в сусідній Горобіївці, і один у Ясногородці, але на день арешту жили тут - книга записує і місце народження, і місце проживання окремо.
30 вересня 1938 року в тому самому розділі проходять дванадцятеро людей, і бишівець серед них один - Григорій Степанович Бондар, колгоспник, розстріляний того ж дня. Решта одинадцятеро - із Садків, Зурівки, Пашківки, Улянівки, Бондарні, Вітрівки, Марʼянівки й Павлівки.[1] Ось як виглядає районна операція: одна дата, десяток сіл, люди, які одне одного могли ніколи не бачити. А 10 березня 1930 року виглядає інакше.
Чого книга не каже - статті звинувачення. Формуляр видання такого поля не має взагалі, немає в ньому й номерів архівно-слідчих справ.[1] Тому за що саме цих чотирнадцятьох судили одним днем і чи була це одна справа на всіх, з довідника не встановлюється. Усе це є в архівно-слідчій справі з Галузевого державного архіву СБУ - її видають за запитом родичів.