1759 рік у нарисах і Borówka в переліку 1789 року
Про назву районні нариси 2006 року кажуть коротко: село «дістало назву від соснового бору, яким воно оточене з трьох сторін».[2] І тут-таки застерігають: «Звідси, найбільш вирогідно, і назва села».[2] Першим реченням нарис дає й рік: «Село засноване в 1759 році».[2]
Національна книга памʼяті жертв Голодомору по Київській області відкриває мартиролог Борівки тими самими двома реченнями: «Засноване в 1759 році. Дістало назву від соснового бору, яким воно оточене з трьох сторін».[3] На тій самій сторінці книга памʼяті посилається на «Нариси» 2006 року, коли називає число померлих у голод.[3] Тож 1759 рік стоїть у двох книжках, але слова в них однакові.[2][3]
«Історія міст і сіл» 1971 року року не називає: «Борівка заснована в середині XVIII століття».[4]
Чотири села Рожева 1766 року
Люстрація Рожівського староства 1766 року, надрукована 1905 року в «Архиве Юго-Западной России», перелічує села, які належали до Рожева. У тексті це «wsiach Nebylica, Sitniaki, Komorowka z rudnią y Zmuruwka nazwanych, do tegoż Rożowa należących».[1] Це Небилиця, Ситняки, Комарівка з руднею і Жмурівка. Нижче на тій самій сторінці ті самі чотири села названо вдруге, і Борівки немає ні в першому переліку, ні в другому.
Пʼять сіл за люстрацією 1789 року
Балінський і Ліпінський у «Starożytna Polska» подають Рожівське староство за люстрацією 1789 року: «Sstwa posiadaczem jest Ign. Cetner Wda Bełzki, należą wsie: Nebylica, Komarowka, Sitniaki, Zmurówka i Borówka».[5] Посесор - Ігнацій Цетнер, воєвода белзький, і пʼятим селом у переліку стоїть Борівка.
Року заснування не дає жоден із двох переліків: вони кажуть лише, які села належали до Рожева того року, коли люстратори його описували.[1][5]
Боровка в Похилевича
Похилевич у «Сказаниях о населенных местностях Киевской губернии» 1864 року перелічує склад Рожівського староства так: «Рожевское старотство, состоявшее кромѣ м. Рожева изъ селъ Ситняки, Небелицы и деревень Комаровки, Жмуровки и Боровки, въ первой половинѣ прошлaго вѣка состояло во владѣніи Немирича».[6] «Першою половиною минулого століття» в цьому реченні датовано володіння Немирича, а не склад сіл.[6] Дохід у тому самому абзаці Похилевич наводить «по люстраціи 1789 года» і відсилає до «Starożytna Polska» Балінського.[6] Сіл у нього пʼять, і це ті самі пʼять, що в Балінського за люстрацією 1789 року.[5] З переліком 1766 року це речення не сперечається.[6][1]
«Осадили на урочищі, названому Боровка»
Вікіпедія подає іншу дату, 1633 рік. «29 січня 1633 року пани Лозки сплатили Філону Богушевичу за мешканців села Новосілок, яких Лозки прийняли на ґрунти рожівські та осадили на урочищі, названому Боровка».[7] Виноска при цьому місці веде не на сам акт, а на газетну статтю Євгена Букета в «Макарівських вістях» 2012 року.[7] Акта 1633 року ми не бачили, тож ця дата лишається непевною.
Дві люстрації дають дві дати: 1766 рік, коли в переліку рожівських сіл Борівки ще немає, і 1789-й, коли вона там уже є.[1][5] Рік 1759 тримається на районних нарисах, а в нарисі про Борівку при цьому реченні посилання на документ немає.[2]